¶ Післямистецька пилюка.
Сучасність виділила лише один аспект літератури - комерційний. Нема авторів, що писали б просто так для душі, або якщо і пишуть то ховають все в нижню шуфляду, щоб ніхто того не бачив. А на поличках постійно тільки цвіль сучасної богеми і пилючка післярадянської лихорадки по мафії, і її пригодами. Час від часу можна побачити щось скандальне і доволі цікаве, як ото Дена Брауна (лихорадка по тамплієрам і досі актуальна, після Брауна навіть лінивий почав писати тамплієрські повісті). Між всім цим "добром" нажитим за останні надцять рочків часом валяються книжечки про то як бути гарною мамою і про то як займатися секасом в гімнастичних позах (бути гарним татком). Доволі ближче до кінця знаходяться книжки про антисуіцидальні матерії, як жити і терпіти всіх при цьому радуватися життю як останній ідіот (нагадує розгон, об стіну і пряма дорога в релігію свідків ієгови). Кілька книжок "цікавих порад", для тих, хто хоче урізноманітнити своє життя рецептами краси аля "поклади різаний огірок на писок" і "як спекти антикризовий торт".
З того всього тільки один висновок: що за лайно нам продають? Люди хочуть читати культурних письменників, наразі не появиться більше нового Езопа і Єсєніна, Дюма і Астрід Лінгрен, їх книжок на сучасних поличках вже не видно, бо вони або не видаються взагалі, або їхні палітурки настільки скромні що на них дивитися бридко.